| | | | |

17 жовтня 2016 року в Києві Джихан Султаноглу, помічниця Генерального секретаря ООН, заступниця Адміністратора ПРООН і директорка Регіонального бюро ПРООН взяла участь у роботі групи високого рівня з розробки національної доповіді щодо Цілей Сталого Розвитку (ЦСР) в Україні.

"Україна почала складний процес адаптації глобальних цілей Порядку денного 2030 – Цілей Сталого Розвитку (ЦСР) – на національному рівні, і розробка першої національної доповіді містиитиме довгострокову версію сталого розвитку України. Результати всебічного консультативного процесу щодо цілей та індикаторів ЦСР відображають національні пріоритети, яким Україна повинна слідувати в якості свого вкладу в Порядок денний 2030. Ці пріоритети враховуватимуть нові проблеми розвитку в Україні.

Якщо ми прагнемо вирішувати проблеми сталого розвитку, ми повинні визнати нероздільність ЦСР. Подолання бідності в усіх її формах покладається стільки ж на екологічну та соціальну справедливість, як і на економічне зростання. Управління ними за своєю суттю є складним завданням для урядових установ. Я рада бачити, що національна доповідь щодо ЦСР розробляється у спосіб, який поєднує в собі намагання сприяти новому типу економічного зростання, реагувати на прагнення до соціальної справедливості та підвищення ефективності управління, а також піклуватися про навколишнє середовище.

Я хотіла би привітати міністерство і команду ООН з великим успіхом у проведенні 10 місцевих консультацій щодо ЦСР по всій Україні. Під керівництвом вашого міністерства і місцевих адміністрацій цей вагомий процес викликав великий інтерес і дискусії серед громадян, органів місцевої влади й організацій громадянського суспільства щодо важливості ЦСР для країни. Я рада чути, що результати 10 місцевих консультацій будуть відображені в національній базисній доповіді. Місцева перспектива настільки ж важлива, як і основні урядові пріоритети в просуванні до досягнення Порядку денного 2030.

Успіх в ефективному виконанні ЦСР в Україні буде залежати від відкритого і прозорого управління, яке опирається на можливості покращення узгодженості політики в усіх секторах. Це може бути досягнуто шляхом розробки відкритої платформи, яка включає в себе широке коло партнерів, готових допомогти адаптувати ЦСР до українського контексту, а потім в їх реалізації, моніторингу та звітності. Уряд матиме ключову роль у цьому, і очікується, що структура ЦСР після її створення повністю інтегрується в різні урядові процеси стратегічного планування, макроекономічного прогнозування та розроблення галузевих, обласних і місцевих програм.

Цілі Сталого Розвитку розроблені, щоб здійснити реальні зміни в житті людей, і завдяки сильному керівництву та підзвітності відчутний прогрес буде досягнутий до планової дати 2030 року. Порядок денний розвитку на основі ЦСР повинен стати базою для національного розвитку, спричиняючи дискусію як відповідь на зростаючий заклик до активного вкладу суспільства "не залишати нікого позаду".

Я з нетерпінням очікую почути результати, висновки та рекомендації першої національної доповіді від видатних експертів".

Примітка щодо Цілей Сталого Розвитку в Україні:

Протягом 2015 та 2016 років Організація Об'єднаних Націй надає підтримку уряду України і, зокрема, Міністерству економічного розвитку і торгівлі з адаптацією ЦСР до українського контексту та підготовкою національної базисної доповіді щодо ЦСР.

Міністерство сприяло розвитку національної базисної доповіді "ЦСР України", яка призначена для визначення стратегічних рамок щодо національного розвитку до 2030 року відповідно до цілей і завдань ЦСР. Основними завданнями доповіді є встановлення національних цілей розвитку відповідно до глобальних пріоритетів, заснованих на принципах "Не залишати нікого позаду" і стійкості; а також визначення базисів для подальшого 15-річного моніторингу реалізації ЦСР. Національна доповідь ЦСР буде використана для стратегічного планування національного розвитку національними і міжнародними організаціями.

Національна доповідь ЦСР виправдовує вибір цілей для розвитку України на основі глобальних пріоритетів, а також показує результати всебічних дискусій і конкретну ситуацію в країні. Це важливо не лише в контексті базового розвитку, але і з точки зору прийняття управлінських рішень і політики в цілому. У деяких випадках глобальні цілі занадто високі для України, а також у деяких інших випадках вони занадто низькі.

Наприклад, Україна досягла високого рівня освіти, і подальший розвиток повинен бути спрямований не на розширення доступу до початкової освіти, а на підвищення якості професійної підготовки та сприяння безперервному навчанню для дорослих. Подібним чином проблема дитячої смертності є не такою загрозливою в Україні, як передчасна смертність людей (особливо чоловіків) у віці 20-64 років.

4 національні консультації щодо завдань ЦСР (з близько 300 учасниками) та 10 обласних консультацій були проведені в 2016-му році по всій Україні в якості основи для розробки національної базисної доповіді. Національні консультації були організовані в 4 групи:

• Група 1: Стійке економічне зростання і зайнятість;

• Група 2: Справедливий соціальний розвиток;

• Група 3: Ефективне, підзвітне та всебічне управління і справедливість для всіх;

• Група 4: Екологічна стійкість і стійке будівництво.

Учасники (від національних і регіональних органів влади, міжнародної спільноти, організацій громадянського суспільства та наукових кіл) обговорили пріоритетні цілі та завдання для України, внесли пропозиції щодо їх коригування у національному контексті, а також представили свої пропозиції щодо національних програмних документів і стратегій інтеграції ЦСР.

10 обласних консультацій були проведені по всій Україні з метою забезпечення всебічної участі громадянського суспільства та державних установ, а також загального розуміння ЦСР і їх відповідності контексту національного розвитку в Україні. Учасники були переважно представниками місцевих органів влади, громадських організацій, наукових кіл та молодіжних об'єднань, які обговорювали найбільш актуальні/критичні ЦСР для України. Консультації були зосереджені на заходах, які слід вжити для досягнення найбільш пріоритетних ЦСР у даному регіоні; як забезпечити розгляд потреб найбільш уразливих груп населення і підтримку гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у ході реалізації пріоритетних ЦСР; хто є зацікавленими сторонами і хто може бути лідером для реалізації ЦСР у конкретній області.

З огляду на характер ЦСР, було визнано, що вони формують порядок денний, який повинен бути адаптований для національних і місцевих потреб в кожній країні. Тобто подолання бідності в усіх її формах не може бути здійснене, якщо 5 показників ЦСР, таких як люди, планета, благополуччя, мир і партнерство, не будуть досягнуті. Намагання націоналізувати завдання та індикатори ЦСР неодмінно нададуть можливості для посилення систем моніторингу та оцінки урядових установ: це залишається ключовим завданням зміцнення підходів до інтеграції ЦСР і забезпечення національної відповідальності.